Victores non judicant или Victorae non arbitrare

Війна — важке випробування для людини. Вона ризикує власним життям, приносячи його у жертву незважаючи на поняття про загальне благо. А тому необхідний якийсь стимул, який зміг би придушити в людині почуття самозбереження. Цей стимул може мати виключно моральний характер — тому що ніяке реальне благо не в силах конкурувати з благом життя, — і повинен коренитися в природі людини — бо, взятий ззовні, він не буде мати достатньої інтенсивності. Таким стимулом є почуття особистого самолюбства. Тому участь у війні з давніх часів набуває почесний і навіть релігійний характер. Подвиги звеличуються. Переможця оточують ореолом слави. Все це сприяє підняттю у воїна-переможця почуття військової честі.