Журналістика стала професією бідних людей

У розрізі дискусії про смерть журналістики, яка час від часу точиться на Вкурсі.com буде цікаво ознайомитись. Цей матеріал розміщений на сайті Національної спілки журналістів України. nsju.org/index.php/article/1689

Президент Міжнародної Федерації журналістів Джим Бумела відвідав Київ, щоб взяти участь у конференції ЄФЖ та у Всесвітній день боротьби з безкарністю пройти маршем разом з учасниками конференції й українськими журналістами. Перед відльотом він дав ексклюзивне інтерв`ю «Журналісту України».
В ньому він, схоже, не згладжував гострих кутів — про професію, про журналістів, про суспільство..
.
 
— У 2009 році, коли в розпалі була світова економічна криза, в Сочі ви давали мені інтерв‘ю, в якому бідкалися про долю медіа і журналістів. Криза наче спала, але на додачу до неї ще й стрімкий технічний і технологічний прогрес в інформаційній сфері не покращили нашу долю. Тільки й чуємо про закриття, банкрутства, злиття, а отже — звільнення журналістів. То як сьогодні ви розцінюєте ситуацію? І яким бачите майбутнє? Невже професійна журналістика помре, як пророчать деякі гарячі голови? До речі, нещодавно в Британії, де ви живете й працювали багато років журналістом, один з медіавласників заявив, що журналістика як така взагалі не потрібна сьогодні...
 
— У вас хороша пам‘ять, так, було це інтерв‘ю. А що зараз? Думаю, ситуація погіршилася в усьому світі. Багато газет і журналів втратили тиражі, позакривали свої філії. Причина - не стільки криза як така, а криза фінансової моделі медіа, що зараз переживають 
не кращі часи. Я не буду називати цифри, тому що точно зараз їх дати не зможу, але падіння традииційних медіа величезне, й воно відбувається в усіх країнах: десь більше, десь — менше. Навіть там, де медіа вважалися успішнішими, ніж будь-де, наприклад, в Німеччині.
 
Через кризу цієї моделі ЗМІ, а отже через брак грошей страждають журналісти, тому що в редакціях все менше людей мають виконувати той же обсяг роботи, а це просто неможливо. Отже, страждає якість. Раніше вони могли їздити кудись, вести власні розслідування, а зараз змушені користуватися прес-релізами. Виникло навіть нове слово, щось на кшталт «перевертуни, переверталізм», воно означає просто перегортати папірці замість того, щоб збирати факти власноруч. 
 
Отже, перша негативна тенденція — більше роботи виконує менше працівників. І друга - журналістика стала професією бідних людей. Бо всюди по Європі, окрім невеличкої кількості високооплачуваних журналістів, всі інші заробляють вкрай мало. Хоча досі багато молоді йде в журналістику. Вона вважається романтичною, цікавою. Можна багато подорожувати. Але чи будуть вони взагалі коли-небудь працювати 
журналістами?
 
Якщо раніше молодим казали: вчіться професії, йдіть і заробляйте, то зараз кажуть: будьте готові працювати безкоштовно. І багато з них вже з студенстької лави готові працювати за малі гроші, або зовсім безкоштовно і вважають, що це взагалі єдиний спосіб потрапити 
в професію. І така їхня готовність призводить до того, що й роботодавці готові їм менше платити за більшу роботу. Замкнене коло.
 
— До речі, й у нас намагаються більше залучати молодь, ніж досвідчених журналістів
 
Через те, що так використовують журналістів, падає якість і самої журналістики, і видань. Через постійні скороченння витрат страждає якість. Наприклад, в одній з чикагських газет скоротили всіх фотографів, хоча серед були й дуже хороші фахівці, лауреати Пулітцеровської премії. Тепер ті низькооплачувані журналісти, які й писати добре не вміли, ще й фотографії мають робити.
 
— Універсальні журналісти — це зараз, як кажуть, у тренді. Дешево й сердито...
 
Неякісно! А щодо того випадку в британських медіа, про який ви згадали… дійсно, один медіамагнат нещодавно заявив: «Я більше не потребую журналістів».  В регіональних газетах в Британії журналісти власноруч збирали різні історії в містах, містечках, селищах, і потім про них писали. Зараз вони розсилають таку собі «болванку», по якій громадяни можуть описувати конкретні історії й надсилати безпосередньо редакторам, обходячи журналістів, в яких нині відпала потреба, бо громадяни безкоштовно виконують роботу, тому що їм це просто цікаво.
 
У зв‘язку з фінансовою кризою і браком грошей стало значно слабшим і громадське телебачення. У всіх зараз на слуху Греція, де був закритий головний громадський мовник, дуже хороший, до речі, мовник. Влада створила нову компанію — дуже слабку, де працює 
всього кілька людей. І навіть Європейська спілка телемовників не визнає цього грецького мовника, бо він не відповідає мінінмальним критеріям громадського телебачення. 
 
Навіть Бі-Бі-Сі за останні роки втратила 7 тисяч співробітників. Точаться дискусії щодо того, чи вигідне громадське мовлення, але ж воно й не повинно бути спрямованим на прибуток. Однак уряд Британії не проти потіснити громадське телебачення й надати платні ліцензії каналам Мердока та іншим приватним компаніям. 
 
  — Невже все так погано! Де оптимізм?
 
Оптимізм? Він у тому, що журналістика ні за яких обставин не помре. І, як не дивно, перш за все, тому, що зараз у світі стало значно більше інформації, ніж будь-коли. 
 
Те, що сьогодні відбувається в інформаційному полі, можна порівняти з революцією часів Гутенберга. Журналісти опинилися всередині двомільярдної аудиторії, але з тим масивом інформації, що обрушилася на світ, самотужки аудиторія не справиться. 
 
 
— Нині в Україні з‘являється багато фейкових сайтів (наприклад «Українська кривда»), почастішали й фейкові новини, неперевірена інформації. Чи характерна ця проблема для зарубіжних ЗМІ? 
 
 
— В європейських і американських ЗМІ передбачено спеціальну посаду для перевірки фактів. Але бувають такі події в світі, коли факти неможливо перевірити. Наприклад, беруть з інтернету повідомлення з Сиріїї. Раніше ставили позначку: «Ми не можемо це перевірити». А зараз і цієї позначки немає. 
 
А в Сирії утворилося багато аматорських студій, де дядьки з камерами знімають якийсь кліп і розсилають до різних медіа. І хоча ЗМІ не мають ніякої можливості це перевірити, тим не меше вони виставляють сюжети на своїх сайтах. Ці телезйомки не можна назвати неправдою. Але ж це однобока, неповна й непрофесійна інформація. Але з неї формується порядок денний, сприйняття Європою війни в Сирії. 
 
  — Як ви оцінюєте становище зі свободою слова в Україні? Якою інформацією володієте? Якими рейтингами послуговуєтесь?
 
Користуємося тієї інформацією, що її нам надають Спілка журналістів, медіапрофспілка — члени МФЖ. І за потреби надаємо підтримку, посильну допомогу. 
 
Коли сталося вбивство Гонгадзе, спілка журналістів Британії (з 1985 року Бумела активно працював у виборних органах цієї спілки — ред. ) почала цим займатися ще до того, як за справу взялася МФЖ. І до цього часу спілка журналістів Британії відзначає роковини загибелі Гонгадзе, ходять до українського посольства і там говорять про Гонгадзе, про журналістику, а також про те, що відбувається в Україні.
 
Щодо рейтингів… Ніякими рейтингами не послуговуюся, бо їх є дуже багато, але жоден з них не є науковим і кожен використовує різну методологію, тому може статися, що в один рік одна й та ж країна в різних рейтингах посідатиме то 15, то 120 місце, і незрозуміло, чому. 
 
Я взагалі раджу обережніше ставитися до будь-яких рейтингів. Вважаю, на них послаються занадто ліниві журналісти, які замість того, аби самим шукати якісь факти, посилаються на чиїсь висновки, як на беззаперечний авторитет. Міжнародна спілка журналістів має претензії до компаній, що роблять рейтинги, коли вони говорять від імені МФЖ, хоча МФЖ не давала їм таких мандатів. 
Розмовляла Віра Черемних, переклав Максим Наливайко.

12 коментарів

Святослав Вишинський
Про що говорилось і на останньому засіданні Чернівецького медіа-клубу: нові медіа девальвують журналістику не тільки по частині якості, але й по частині фінансів. Що, однак, не означатиме цілковитої смерті професії, але її елітаризацію (розумні спонсори вкладатимуть у якісний продукт, зорієнтований на вузьку аудиторію). Решта (і аматори-журналісти, і аматори-читачі) — відсікаються. Нове Середньовіччя.
Віктор Довганич
Дэн Гилмор, преподаватель Университета Аризоны, предлагает обратить внимание на «эффект Сноудена». По его мнению, поскольку внимание аудитории рассеяно, одной публикации во влиятельной газете уже недостаточно для того, чтобы всколыхнуть общественное мнение – поэтому журналистам следует сосредоточиться на создании «критической массы» информации.

«Для того, чтобы журналистика имела значение мы не можем просто заявлять большие темы – их нужно распространять и поддерживать», – утверждает Гилмор, добавляя, что для этой цели придется пересмотреть концепцию подачи эксклюзивной информации. По его мнению, если бы газеты, напечатавшие материалы о деятельности АНБ, настаивали на эксклюзиве – властям было бы легче их не заметить.

Большинство экспертов сошлись во мнении, что, несмотря на то, что наступление цифровых медийных технологий продолжают негативно влиять на «традиционные» СМИ, разнообразие форматов, с помощью которых сегодня можно следить за новостями, предоставляет бесконечно широкие возможности для тех журналистов, редакторов и инвесторов, которые не боятся экспериментировать.
Curs Supo
Чому для Довганича існують привілеї на цьому сайті? Йому можна порушувати правила, а іншим зась.
Правила ВКурсі

Реєструючись у блогосфері ВКурсі, автори погоджуються з трьома основними Правилами мережі:

Реєстрація під справжніми ім'ям та прізвищем.
Публікація дописів виключно власного авторства.
Дотримання норм етичного спілкування.
Відповідальність за розміщену інформацію несуть її автори. В разі виявлення порушень адміністрація ВКурсі залишає за собою право вносити корективи в опубліковану інформацію. Зважаючи на специфіку мережевої структури ВКурсі, користувачі також погоджуються, що оприлюднені профілі, пости та коментарі не будуть ними видалятись після публікації.

Михайло Шморгун
Щоб боротися з таким підходом (речення від себе — все інше — передрук) під час оновлення Вкурсі буде введена «Стіна».
По Факту — правила не порушуються. Але сутнісно Ви праві. За декілька днів будуть зміни.
Curs Supo, якщо маєте бажання писати — пишіть. Правила адміни бдуть. Принаймі, жодна незрозуміла ситуація не залишається без уваги і публічного обговорення.
П.С. Всіх з Святом!
Святослав Вишинський
Правила ВКурсі.ком для всіх єдині. Коли Віктор Довганич їх порушував, адміністрація реагувала. В даному випадку Ваше зауваження помилкове від початку: в мережі ВКурсі.ком дозволено публікувати чужі матеріали за умови авторського коментаря на початку або в кінці тексту. Такі дописи є і в інших користувачів.

P.S. Взагалі у блогосфері ВКурсі.ком не прийнято реагувати на коментарі анонімів із соціальних мереж. Вважайте, що для Вас зробили виключення.
Curs Supo
Згідно правил ВКурсі відповідальність за розміщену інформацію несуть її автори.

Хто у даному випадку несе відповідальність, копірайтер Довганич чи автор тексту?
Святослав Вишинський
Відповідальність за цитати несе автор цитованого тексту. Це елементарно.
Віктор Довганич
От боти достали. Фейст бояться активності і популярності Довганича!
Curs Supo
Цитата Святослава Вишинського:
«P.S. Взагалі у блогосфері ВКурсі.ком не прийнято реагувати на коментарі анонімів із соціальних мереж. Вважайте, що для Вас зробили виключення».

З такими, як Довганич неможливо спілкуватись з відкритим фейсом. Святославе, скільки коментарів Довганича з погрозами на адресу Ігоря Михайлюка, які мають ознаки криміналу, Ви видалили з цього сайту? Невже, Ви забули? Вчора було промодеровано не один коментар пана Довганича аналогічного змісту на сайті Букньюс.

А тепер подумайте, чи зможе авторизація на сайті вберегти від образ інших відвідувачів сайту?

P.S. Скришнот моєї сторінки фейсбуку, де я отримав від пана Довганича повідомлення: imageup.ru/img175/1616707/dovg.jpg.html

Михайло Шморгун
Да… Довганич канэшно ще той «шалунішка» судячи по скріну… ( Це привіт з буремних 90х імхо ...)
Але якщо Вам є шо написати — пишіть. Ви ж не для одного Віктора Михайловича коментарі постите…

Питання в суті Ваших постів. їх нема. Хочете реєструватися — скиньте мені на ФБ Ваш імейл, я Вам відправлю запрошення. А якщо Ви просто потролити… ну то так і кажіть.
Образа образі рознь. Публічно, навіть В.Д. не буде Вас ображати, як зареєстрованого користувача бо 1 — видалить модератор 2 — це викличе осуд інших користувачів.
Крім того, давайте чесно, дискусія це коли обидві сторони хочуть дійти спільних точок прикладання. Пишіть пости, коментуйте, і самі доводіть вірність своїх думок.
П.С. — за 4 роки існування модерацією були незадоволені багато хто (в тому числі і я), але це не значить, що погані правила. Це значить, що проблема знаходиться на стороні користувача (чів) та їх особистих відносин…
Святослав Вишинський
Якщо Віктор Довганич Вам чимось не подобається — навіщо Ви коментуєте його дописи? Ви можете ігнорувати його або, зареєструвавшись, критикувати у власних дописах, вимкнувши в них коментарі. Ми не прокуратура і не суди, аби займатись тлумаченням Кримінального Кодексу — вистачає того, що в мережі ВКурсі.ком цензурують усе, що має ознаки відкритих образ на адресу інших дописувачів. З 2010 р. майже ніхто не скаржився, включно зі мною, на чию адресу теж писали своєрідні коментарі. Ми раді, що інші сайти також ввели модерацію — вважаємо це, між іншим, і своїм здобутком, позаяк знаємо, як це відбувалось. Однак бруду і безвідповідальності в коментарях там усе ще надто багато — і це не поспішають змінювати. Авторизація, як і закони України, не є вберігає від їх порушення — але вона ідентифікує автора і при систематичних порушеннях дозволяє ужити запобіжних заходів. До мережі «Facebook» відношення не маємо, але в таких випадках рекомендуємо оформлювати скаргу адміністрації і блокувати аккаунт особи, яка Вам погрожує. Якщо таких скарг буде багато і вони підтвердяться, профіль цієї особи у «Facebook» може бути заблоковано.
Віктор Довганич
Шановний Curs Supo!!! Я шаную Вас як людину, яка боїться мене відкрито критикувати. Які цілі Ви переслідували створюючи фейковий аккаунт? Принижувати Довганича? Здається мені, що Ви один їз тих декількох «чесних і справедливих журналістів», які публічно здійснюють демарші і декларують ігнор до мене. Але, видно хочеться іноді поспілкуватись і з розумними людьми, може і недостатньо, при цьому, скромними. А щодо коментарів то проїнспектуйте сайт Букінфо, і напишіть скільки там ОЗНАК криміналу. А вершиної моєї дискридитації стало створення і коментування від мого імені. Я «надто недовірливий до коментаторів з мережі «ВКонтакте».»
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте