Сергій Осачук, як і обіцяв під час проведення круглого столу по реорганізації чернівецьких книгарень в Українському народному домі, допоміг в організації фотовиставки «Люди і книги», яка сьогодні відкривається у Галереї Ратуші. Залишим на совісті редакторів назви заголовків анонсу події, як то у times.cv.ua/2013/08/26/fotovystavka-na-zahyst-knyharen-v-halereji-ratushi/, але звертає увагу різниця у банерах, анонсованої події. Маріанна Антонюк, співорганізатор круглого столу пише, заборонивши, не зрозуміло чому, коментувати m-antonyuk.vkursi.com/6015.html, і на банері не розміщено «За підтримки Чернівецької міської ради», при цьому Юрій Чорнейbuknews.com.ua/page/u-chernivtsiakh-chynovnykam-nahadayut-shcho-potribno-chytaty.html теж вважає що Чернівецька міська рада підтримує цей захід, і толерантно не вказує, що він проводиться на підтримку книгарень. Ось вам і об'єктивна позиція деяких чернівецьких журналістів. І взагалі, підтримує цю фотовиставку Чернівецька міська рада?
Вікторе, так сам же виступаєш за захист книгарень) Ну і ініціативна група виставки виступає за захист. А хто проти? Назвіть. А щодо підтримки міської ради, якщо була підтримка — які проблеми? Міська рада — представнництво міської громади. Підтримали — подякували. Тут нічого політичного не вбачаю. І, так думаю, це правильно.
Сергію, проти Маріанна Антонюк, яка розміщує банер без напису про підтримку МР, з політичних мотивів, напевно. Проти Максим Бурбак, який дає команду депутатам від ФЗ в облраді не голосувати за створення Буковинської книги.Це ланки одного ланцюга.Їм потрібен провал рішення влади по реорганізації книгарень, а не позитивний розвиток цього процесу. Тим більше піарити на конфлікті «злочинну міську раду», з «нелегітимним» в.о. мера, які скинули такого милого Федорука.
Вікторе Михайловичу, Ви, як завжди, дезінформуєте населення :) І хоча окрім Вас ніхто про згадані Вами нюанси не питає, я таки маю хвильку часу і краплю натхнення відповісти саме Вам — аби припинити Вашу «напівправду», яка швидше є напівбрехнею. 1. Сергій Осачук на круглому столі, про який Ви згадуєте у своєму опусі, був не як представник міської ради, а як представник громадської організації, і це — правда. Він сам на цьому наголошував. 2. Здогадуюся, що він як впливовий громадянин, справді долучився до сприяння виставці, за що я йому особисто і подякувала. 3. Я зазвичай заходжу в органи влади через двері, а не через вікна і шпарини. Тож занесла офіційного листа до приймальні громадян, в установлені законом терміни отримала відповідь — до речі, не геть позитивну, адже ми хотіли відкрити виставку 29-го, а на цей день вже було запланований інший захід. Тому нам запропонували змістити наш захід у часі, цей варіант нас влаштував. Міська рада послужила громаді, а це її прямий обов'язок. Хоча — все одно я особисто дякую причетним чиновникам міськради за оперативність і вникання в ситуацію, а не відписки. 4. У розбіжностях в афішах заходу немає жодних підводних каменів — у групі «Фотосесія в „Букіністі“ в мережі фейсбук причетні до події обговорювали кілька варіантів афіші (Ви просто не входите до цієї групи, тому пробіли в поінформованості поповнюєте безпідставними домислами). Остаточний варіант афіші був надрукований. А для анонсування на сайтах кожен вибирав той, що йому подобається. 5. А закрила свій анонс для коментування саме через Вас. Нічого конструктивного Ви б не сказали (і цей Ваш опус — підтвердження), а робити гарні справи я намагаюся з гарним настроєм. Але не журіться. Очищайте карму і приєднуйтеся до подальших конструктивних бесід :)
Договір підписаний Лібановою, дійсний до 17 жовтня 2013 року, і автоматично пролонговується на 3 роки при умові, що жодна сторона не буде заперечувати, але при наявності заборгованості по оренді продовження не буде. Я підписав з ПП Лібановою договір суборенди на період дії договору оренди, погоджений з міською радою.
Як видно, час нічого не розставляє на місця — основною формою боротьби за книгарні в Чернівцях залишаються демонстрації фотографій журналістів, на які приходять самі журналісти. Далі можна очікувати обласне чи загальноукраїнське турне.
Не потрібно боротись за книгарні, на них ніхто не зазіхає, потрібно хоча б «палки в колеса не ставити». І зрозуміти, що і книгарні, і влада хочуть одного — процвітаючого книгоринку.
Святославе, а Ви визначтеся з тим, чого Ви хочете від журналістів. Наша офіційна зброя — це інформування. На цей раз спосіб отакий. ЗМІ донесуть інформацію до читачів-глядачів. До речі, крім журналістів на виставці були й звичайні перехожі. До того ж, ще й до її відкриття. І чиновники були. Якщо це не цікавить Вас особисто — не узагальнюйте, у Вас немає на це підстав. Чи не так?
Моя позиція вже озвучувалась раніше: захисники книгарень перетворили протест на бутафорію, зливши його в самолюбування. Це стосується не лишень журналістів, але й деяких директорів книгарень. Тому не варто очікувати, що такий протест матиме хоч якийсь результат. Фото-альбоми із собою, «любимими», його багаторазові презентації в одному і тому ж місті, ідеї щодо прощальних вечірок у пабі «Public» та ін. — це фарс, а не боротьба. І це причина того, чому я свого часу відхилив запрошення позувати перед фотокамерою в «Букіністі». І не один я, між іншим.
??? «багаторазові презентації»? Святославе, не уподобляйтеся деяким журналістам щодо подання недостовірної інформації :) Презентація альбому була одна. Жодних «прощальних вечірок» журналістів з книгарнями не було — а якщо хтось ходить в паб «Паблік», то це його приватна справа.
Відхиляти запрошення — Ваше право (хоча, наскільки мені відомо, жодних офіційних запрошень нікому не робилося — було лише загальне повідомлення). Ви можете пропонувати інші форми боротьби. Аби результат був.
Перша була в «Золотому дукаті». Друга, імпровізовано — перед лекцією Ярослава Грицака в «Literatur Cafe». Третя — власне, у формі виставки в галереї Ратуші. Не здивуюсь, якщо сподобляться на четверту. Організованою формою боротьби був пікет під ОДА — це було шумно і змістовно. Хоча акції виявилось недостатньо — треба було шукати інші шляхи, в т.ч. дипломатичні. Але «фейсбучення» протесту — не протест однозначно.
Ганьба мені, що я не є завсідником Literatur Cafe і не знаю про імпровізовану презентацію перед згаданою Вами лекцією, але це, очевидно, якісь приватні ініціативи. Фотосесія і акції за її наслідками — це форма організованої боротьби саме журналістів. До речі, ніхто з організаторів і учасників ніколи не займався самолюбуванням — повірте, нам є чим зайнятися і без громадської роботи і чого-чого, а відомості у наших колах нам більш ніж достатньо. Але, знову ж таки, Ваше право вважати інакше. Зрештою, як казав покійний Василь Кожелянко, «не роби людям добре, вони тобі цього не простять» :)
Перепрошую, але яким саме людям журналісти «зробили добре», випустивши фотоальбом з власними фотографіями? Імпровізовану презентацію з характеристикою кожного журналіста перед студентами історичного факультету, позаяк лекція Ярослава Грицака затримувалась, проводила директор магазину «Букініст» Марина Лібанова.
привертати увагу до непрозорої ситуації можна в будь-який спосіб. Ми обрали такий, і багато читачів/глядачів про неї дізналися. Впевнена, що багато хто і не знав про неї. Ви можете обирати інші способи для привернення уваги громадськості для цієї або інших проблем, а не лише теоретизувати.
Імпровізована презентація Марини Лібанової — це також її право. Хоча — чи була це презентація? Чи просто повідомлення про подію?
Це була тривала посторінкова презентація на проекторі тривалістю 30-40 хв. з усіма відповідними коментарями.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
18 коментарів
Відхиляти запрошення — Ваше право (хоча, наскільки мені відомо, жодних офіційних запрошень нікому не робилося — було лише загальне повідомлення). Ви можете пропонувати інші форми боротьби. Аби результат був.
Імпровізована презентація Марини Лібанової — це також її право. Хоча — чи була це презентація? Чи просто повідомлення про подію?